Эндопротезирование больных с функционально неполноценной вертлужной впадиной

УДК 616.728.2-001.6-002.2:616-089-74

Гайко Г.В., .П.,Сулима О.М.

ІТО АМНУ. м. Київ. Україна.

Тривалість стабільного та безболісного функціонування  вертлюгового компоненту ендопротезу, якість життя пацієнтів, в значній мірі залежить, від анатомічної повноцінності вертлюгової западини. Особливо велике значення це має при ендопротезуванні хворих, з післятравматичними дефектами кульшової западини та дефектами, що утворились в результаті асептичної нестабільності вертлюгового компоненту ендопротеза. Результати значно погіршуються з плином часу, в строки 15 років нестабільність наступає у 31 % хворих, до 20-ти років майже у 50% .

В Інституті травматології та ортопедії АМН України на базі клініки ортопедії та травматології дорослих в період з 1997 по 2005 роки виконано 1980 тотальних ендопротезувань кульшового суглоба, серед яких у 172 хворих мали місце дефекти вертлюгової западини.

При плануванні тактики складного ендопротезування та виборі конструкції протеза керувалися класифікацією дефектів вертлюгової западини за (W.G. Paprosky et all.), та рентгенологічною схемою зон демаркації De Lee and Charnley. Дефекти 1-го типу мали місце у 52 хворих, 2-го типу у 46,  3-го типу у 27 хворих. Кісткова пластика виконувалась в ході 49 оперативних втручань, опорні конструкції використовувались в 26 випадках. Відмінні результати були досягнуті у 62 хворих, добрі - 46 хворих, задовільні -37, незадовільні – 27 хворих.

Результати ендопротезування хворих з дефектами вертлюгової западини в значні мірі залежить від об’єму дефектів, тому   ревізійне ендопротезування кульшового суглоба у хворих з дефектами кульшової западини необхідно виконувати при перших клініко - рентгенологічних ознаках нестабільності компонентів ендопротеза. Найкращі результати лікування ми отримали у хворих з ідеальним відновленням позиції западини та функції суглоба. Використання кісткових трансплантатів, опорних конструкцій дає можливість відновити анатомію кульшової западини, імплантувати ендопротез у рекомендованому положенні Тотальні протезування кульшового суглоба у хворих з дефектами кульшової западини представляють собою надскладні оперативні втручання, і тому повинні виконуватись в клініках, котрі мають набір необхідних інструментів, ревізійних та нестандартних імплантатів, банки кісткового матеріалу та значний досвід таких оперативних втручань

 

УДК 616.728.2-001.6-002.2:616-089-74

 

Gayco G.V., Torchinskiy V.P.Sulima O.M.

The hip arthroplasty in patients with functionally inferiority of acetabulum.

ITO AMC. Kiev. Ukraine.

Duration of the stable and painless functioning  of acetabular component of endoprosthesis, quality of life of patients, depends largely, from the anatomic full value of acetabulum which is support for the acetabular cup of endoprosthesis. The especially large value this has at arthroplasty patients, with the posttraumatic defects of acetabulum and defects, that appeared as a result of aseptic instability of acetabular component of endoprosthesis. The total hip replacement at these patients is executed in considerably more difficult terms. Results considerably get worse with the flow of time, in terms 15 years the instability comes in 31 % patients, to 20 years almost in 50% .

In Institute of travmatology and orthopaedy of AMC Ukraine on the base of clinic of orthopaedy and travmatology of adults in a period with 1997 on 2005 years it is executed 1980 total hip replacements, among which at 172 patients the defects of acetabulum took place (auditing  154 and 18 posttraumatic ) .

At planning of tactic of difficult arthroplasty and choice of construction of prosthetic appliance followed classification of defects of acetabulum after (W.G. Paprosky et all. ? 1990), and roentgenologic chart of areas of demarcation De Lee and Charnley (1976р).  Roentgenologic we looked alteration of transplants after in terms 3, 6 and 12 months. The defects of 1th type took place at 52 patients, 2th type in 46,  3th type in 27 patients. Bone the plastic arts were executed during 49 operative interferences, supporting constructions were used in a 26 case.

Results of arthroplasty in patients with the defects of acetabulum in considerable to the measure relies on the volume of defects, therefore   auditing total hip replacements at patients with the defects of acetabulum it is necessary to execute at first clinic - roentgenologic signs of instability of components of endoprosthesis. We got the best results of medical treatment at patients with ideal renewal of position of acetabulum and function of joint. The use of bone transplants,  supporting constructions enables to pick up thread the anatomy of acetabulum, to implant endoprosthesis in the recommended position, that creates favourable terms for the protracted functioning of artificial joint. total hip replacement at patients with the defects of acetabulum present by itself dificult operative interferences, and must be executed in clinics, which have the set of necessary instruments auditing and standart implants, banks of bone material and considerable experience of such operative interferences

 

 

УДК 616.728.2-001.6-002.2:616-089-74

Гайко Г.В., Торчинский В.П.,Сулима А.Н.

Ендопротезирование больных с функционально неполноценной вертлужной впадиной.

ИТО АМНУ. г. Киев. Украина.

Длительность стабильного и безболезненного функционирования вертлужного компонента эндопротеза, качество жизни пациентов, в значительной степени зависит, от анатомической полноценности верлужной впадины. Особенно большое значение это имеет при ендопротезировании больных, с посттравматическими дефектами и дефектами, что образовались в результате асептической нестабильности компонента эндопротеза. Результаты значительно ухудшаются с течением времени, в сроки 15 лет нестабильность наступает в 31 % больных, до 20-ти лет почти в 50% .

В Институте травматологии и ортопедии АМН Украины на базе клиники ортопедии и травматологии взрослых в период с 1997 по 2005 годы выполнено 1980 тотальных ендопротезирований тазобедренного сустава, среди которых у 172 больных имели место дефекты вертлужной впадины.

При планировании тактики сложного ендопротезирования и выборе конструкции протеза руководствовались классификацией дефектов по (W.G. Paprosky et all.), и рентгенологической схемой зон демаркации De Lee and Charnley. Дефекты 1-го типа имели место у 52 больных, 2-го типа в 46,  3-го типа в 27 больных. Костная пластика выполнялась в ходе 49 оперативных вмешательств, опорные конструкции использовались в 26 случаях.

Результаты ендопротезирований  в значительные мере зависит от объема дефектов, поэтому   ревизионное ендопротезирование тазобедренного сустава у больных с дефектами вертлужной впадины необходимо выполнять при первых клініко - рентгенологических признаках нестабильности компонентов эндопротеза. Наилучшие результаты лечения мы получили у больных с идеальным возобновлением позиции впадины и функции сустава. Использование костных трансплантатов,  опорных конструкций дает возможность возобновить анатомию вертлужной впадины, устанавливать эндопротез в рекомендованном положении. Тотальные протезирования тазобедренного сустава у больных с дефектами костного ложа представляют собой сверхсложные оперативные вмешательства, и поэтому должны выполняться в клиниках, которые имеют набор необходимых инструментов, ревизионных и нестандартных имплантантов, банки костного материала и значительный опыт таких оперативных вмешательств

Ендопротезування хворих з функціонально неповноцінною вертлюговою западиною.

 

Гайко Г.В., Торчинський В.П. , Сулима О.М.

 

Інститут ортопедії та травматології АМНУ, м. Київ.

 

Вступ

Тривалість стабільного та безболісного функціонування вертлюгового компоненту ендопротезу, та якість життя пацієнтів залежить, в значній мірі, від анатомічної повноцінності вертлюгової западини, яка є опорою для вертлюгового компоненту ендопротеза. Особливо велику вагу це має при ендопротезуванні хворих, котрі мають післятравматичні дефекти кульшової западини  та дефекти що утворились в результаті асептичної нестабільності вертлюгового компоненту ендопротеза. Тотальне ендопротезування у цих хворих виконується в значно складніших умовах. (1-4). За данними літератури у 5 % паціентів нестабільності ревізійних ендопротезів розвивається в строки до 5-ти років. Результати значно погіршуються з плином часу. У строки 15-ть років 31 % нестабільностей, до 20-ти років майже 50% (8-14 ). За даними деяких авторів нестабільність наступає катастрофічно, та раптово, у випадку використання великих масивних трансплантатів  у 46 %  в перші 3-4 роки (5-7). Але е також оптимістичні дані про успішне використання великих структурних трансплантатів( 15-16). Аналізуючи ці дані стає ясно, що є умови котрі не дозволяють досягти стабільно добрих результатів тотального протезування у хворих з дефектами вертлюгової западини. Дефект необхідно відрізняти від поняття  дефіциту кістки. Дефект є атрибутом якості, тоді як  дефіцит є атрибутом кількості. (10)  Відсутність або зменшення тканевой маси  кістки без  втрати функції цієї ділянки не може вважатись повноцінним   дефектом і повинен трактуватись як  дефіцит кістки(13).Таким чином, для дефектів вертлюгової западини, котрі ми розглядали в роботі, обов'язковим є втрата  опорної функції ендопротезованої вертлюгової западини, що в першу чергу проявляється симптомами асептичної нестабільності ендопротеза, втратою функції кінцівки та погіршенням якості життя пацієнта.

Метою цього дослідження е аналіз результатів ендопротезування хворих з дефектами вертлюгової западини та розробка тактики диференційованого підходу до пластики дефектів.

Матеріали та методи

В інституті травматології та ортопедії АМН України на базі клініки ортопедії та травматології дорослих в період з 1997 по 2005 роки виконано 1980 тотальних ендопротезувань кульшового суглоба, серед яких у 172 пацієнта мали місце дефекти вертлюгової западини. У 154 хворих дефекти виникли в результаті асептичної нестабільності западини та у 18-ти в результаті переломів вертлюгової западини.    Розподіл хворих за віком та статтю представлений в таблиці 1

Таблиця 1

Вік

Стать

21–44

45–59

60–74

Більше 75

Всього

Чоловіки

14

33

40

8

95

Жінки

8

24

41

4

77

Всього

22

57

81

12

172
 

 

При  ендопротезуванні були використані слідуючі моделі протезів:

ІНМЕД (Україна)-52. БІОМЕТ(США)-37 , Stryker – Howmedica-12, ,  Zimmer (США)-31

При плануванні тактики  ендопротезування та виборі конструкції протеза керувалися класифікацією дефектів вертлюгової западини за W.G. Paprosky et all. − (1990), та рентгенологічною схемою зон демаркації та позиції ендопротеза за De Lee and Charnley (1976р).  Рентгенологічно перебудову трансплантатів ми прослідкували в строки 3 , 6 та 12 місяців. Розподіл хворих за типом дефектів та типом фіксації  представлено в таблиці 2

Таблиця 2

Тип дефекту за

W.G. Paprosky

Кількіст хворих

Тип фіксації

Тип1

52

Цементна             32

Безцементна        20

Тип 2 А

22

Цементна              5

 

 

Безцементна        17

Тип 2 В

26

Цементна             26

 

 

Безцементна         0

Тип2  С

27

Цементна             27

 

 

Безцементна         0

Тип 3 А

10

Цементна             10

 

 

Безцементна         0

Тип 3 В

17

Цементна             17

 

 

Без цементна        0

Післятравматичні дефекти

18

Цементна              8

Безцементна      10

Всого

172

Цементна           125

 

 

Безцементна       47
 

 

При 1 типі  дефектів вертлюгової западини  в ході ревізійної операції видаляли нестабільний вертлюговий компонент, видаляли грануляційну тканину, формували  западину фрезами та імплантували ендопротез,  у 32-ти випадках з цементною фіксацією у 20-ти випадках - безцементні. Кісткова пластика не виконувалась.

У хворих з  дефектами 2 типу питання щодо способу відновлення опорності вертлюгової западини вирішувалось в залежності від об’єму та локалізації дефекту.

При 2 А типі  5-ти  хворим дефекти виповнювались виключно цементом та збільшенням вертлюгового компоненту, у 17-ти виконувалась алопластика подрібленою спонгіозною кістковою тканиною з голівок консервованих стегнових кісток та імплантовано безцементні компоненти ендопротеза. 2 В тип  – у 11 хворих для виповнення дефекті використовувався виключно цемент. Аутопластика  з крила здухвинної кістки використовувалась у 5-ти випадках, аллопластика з консервованої голівки в 10-ти випадках. Аллотрансплантати використовувались у вигляді кісткових блоків та стружки. Безцементних систем імплантовано не було. У  7-ми хворих цементна пластика доповнювалась антипротрузійною сіткою або кільцем Мюлера, та у 2 хворих цементуванням гвинтів.2С тип  - у 10-х хворих виконували аутопластику з крила здухвинної кістки, у 16-ти- алопластику з консервованих голівок  та у 2-х доповнили   антипротрузійною конструкцією. У 1-го хворого  з післятравматичним протрузійним коксартрозом використали класичне кільце Мюллера без кісткової аутопластики.

У хворих з дефектами 3 - го типу площа можливої опори  знизилась більше 75%.  У цих тяжких випадках порушення пружньо-деформованого стану вертлюгової западини, з утворенням  великих неопорних зон та порушенням цілісності передньої або задньої колони тазового кільця використовували аллопластику цих критичних дефектів масивними, структурними алотрансплантатами з консервованих виростків стегнової кістки та з консервованих голівок стегнових кісток в 10-ти випадках, у 10-ти випадках пластика дефектів не виконувалась. Трансплантати фіксували гвинтами. У 8-ми хворих алопластика доповнювалась антипротрузійною конструкцією. Використовували виключно цементне протезування. На жаль, 7 пацієнтам зі значними дефектами кісткових лож протезів. довелось видалити ендопротези та виконати операцію Гірдльстона.

Післятравматичні дефекти виникали у хворих з переломами вертлюгової западини зі зміщенням уламків, переломо-звихами та центральними вивихами у кульшовому суглобі. Ми віднесли  10 випадків до типу 2В, 6 до типу 2С та 2 до типу 3. У всіх цих 18 хворих вдалося виконати ендопротезування виконуючи репозицію уламків, використовуючи голівку стегнової кістки як пластичний матеріал,  уламки та імплантувати ендопротез у рекомендовані позиції. Цементовано 8 западин, безцементні системи імплантовано в 10-ти випадках.

Результати  та їх обговорення

Аналіз результатів лікування у всіх 172 хворих проводили в строк 6 та 12 місяців. Брали до уваги функціональний результат за Харісом (Harris W 1990),  позицію западини згідно  схеми De Lee and Charnley (1976р) та рентгенографічну оцінку перебудови трансплантату у строки 6-12 місяців .

Відмінний результат -  80-100 балів за Харісом, позиція западини рекомендована. Добрий -  60-80 балів, позиція западини рекомендована. Задовільна -  40-60 балів,  позиція западини змінена. Незадовільна - меньше 40 балів,  западина відсутня, або нестабільна. Рекомендована позиція  ендопротеза: інклінація западини під кутом 45 гр. та антеверзія 10гр., нижній край западини знаходиться на лінії Кохлера та латеральніше фігури сльoзи.  Верхівка вертлюга відповідає  обертання голівки, лінія Шентона збережена. Результати представлені в таблиці 3

Таблиця 3

Результат

Кількість хворих

Кількіст пластик

Позиція западини рекомедована

Використання опорних конструкцій

Тип дефекта

Відмінний

62 (36 %)

0

62

0

1 тип - 40 хворих

2А тип - 22 хворих

Добрий

46(26,7%)

34

40

17

Післятравматичні -18 хворих

1 тип - 12 хворих

2 В тип-10 хворих

2С тип - 6 хворих

Задовільний

37 (21.5%)

15

7

8

2 В тип-17 хворих

2С тип -10 хворих

3 тип - 10 хворих

Незадовільний

27(15,9%)

4

4

1

2С тип - 10 хворих

3тип -17 хворих

Всього

172

49

113

26

172

 

 

 

 

 

 
 

 

Відмінний спостерігався в 62 (36 %) хворих. Основну кількість цих пацієнтів складали хворі  з 1-м типом дефектів 40 хворих та 2А типом – 22 хворих. Відмінний результат, на нашу думку, обумовлений незначною втратою кісткової маси вертлюгової западини. Рекомендовану позицію западини за схемою De Lee and Charnley  вдалося досягти без використання кісткової пластики та опорних конструкцій. Широко застосували безцементне ревізійне протезування.

Добрий результат мав місце у  46 (26,7%) хворих. До цієї групи потрапили пацієнти з післятравматичними дефектами - 17 хворих, та з першим типом дефектів -12 хворих. У хворих з післятравматичними дефектами функціональний результат був позитивний, не дивлячись на значні за об’емом дефекти, завдяки кращому стану м’язів та відсутності застарілих контрактур, більш молодому віку. Добрий результат мали, також, пацієнти з типом дефектів 2В - 10  та 2С - 7 хворих, котрим використовували пластику дефектів кістковим матеріалом  та використовували опорні конструкції. Завдяки цьому вдалось відновити біомеханіку протезованого суглоба. Рентгенометрична позиція вертлюгових компонентів ендопротеза відповідала рекомендованій в більшості випадків. Не було ознак літичних змін транплантатів трансплантатів.

Задовільний у 37 (21.5  %) пацієнтів, з них тип 2В - 16 хворих (з них один післятравматичний), та 2С - 10 і  3 тип – 10 хворих. Пластика дефектів виконувалася як структурними трансплантатами так і спонгіозною консервованою масою у15-ти хворих. Але в результаті, оперативного втручання не вдалось відновити анатомічні співвідношення в протезованому суглобі, дефіцит трансплантатів доповнювали кістковим цементом. Опорні конструкції не використовували. Мали місце ознаки лізису трансплантатів у строк 6-12 місяців. Оцінюючи рентгенометрично позицію вертлюгової западини цієї групи хворих потрібно відзначити, що у більшості кут інклінації був меншим 45 гр, западина була медіалізована та зміщена каудально, лінія Шентона порушена, мали місце ознаки резорбції навколо цементованої западини. П’яти пацієнтам ревізійні втручання виконувались двічі на протязі року. Хворі мали функціональний результат за Харісом не більше 60. Клінічно турбували болі в оперованому суглобі, значні рубцеві зміни та гіпотрофія м’язів оперованого суглоба.

Незадовільний результати виявлені у 27 (15.9 %) хворих. До цієї категорії ми віднесли 7 хворих у яких під час ревізійного протезування виявлено  дефекти дуже великих розмірів (Тип 3) як западини так і проксимального відділу стегна, довелося виконати операцію Гірдльстона та 16 пацієнтів (Тип 2С та тип 3)  яким вдалось імплантувати енlопротез. Значні дефекти  не заповнювались кістковою тканиною, пластика виконувалась виключно кістковим цементом, опорні конструкції майже не використовувались. Позиція западини не відповідала рекомендовані в переважні більшості випадків. Ознаки асептичної нестабільності ревізійної западини виявлялись на протязі першого року. У однієї пацієнтки після ревізійного ендопротезування з пластикою дефекта дна вертлюгової западини спонгіозними алотрансплантатами, без застосування опорної сітки, після операції настала нестабільність протеза і операція Гірдльстона була виконана через рік,  та у паціента після трьох  ревізій з кістковою аллопластикою з виростків стегна та спонгіозними алотрансплантатами операцію  Гірдльстона виконали через шість років після початку ревізійного протезування (Тип 2 С ).  У двох хворих  після ревізій та кісткових пластик розвився запальний інфекційний процес навколо протеза, з приводу чого ендопротез також було вилучено (Тип 2 С ). Хворі мали функціональний результат за Харісом не більше 40, інвалідизовані, потребують повторних оперативних втручань. Незадовільний результат на нашу думку був обумовлений відсутністю в клініці на той час ревізійних систем, дефіцитом консервованих трансплантатів.

Аналізуючи рентгенографічно динаміку перебудови трансплантатів ми визначили різницю в строках перебудови ало - та аутотранплантатів. Аллокістка перебудовувалась значно повільніше, тоді як аутотрансплантат з крила здухвинної кістки  у строки 3-4х місяців має ренгенографічні ознаки зрощення з реципієнтною западиною. Разниці між перебудовою структурних аллогених трансплантатів та кісткової стружки ми не відмітили. У випадку нормалізації позиції западини у строки 6-12 місяців мали місце рентгенологічні ознаки перебудови аллокістки.

Проведений нами аналіз тотальних  ендопотезувань кульшового суглоба показав, що ретельне передопераційне планування, використання опорних конструкцій, кісткової пластики дефектів  вертлюгової западини у більшості випадків дозволило досягти позитивних результатів лікування. Єфективність оперативного втручання в значній мірі залежить від розмірів дефектів кістки, яка є опорою для компонентів ендопротеза, що потребує ранньої діагностики асептичної нестабільності ендопротезу та своєчасного  оперативного лікування. Ендопротезування кульшового суглоба у випадках значних дефектів неефективне без використання ревізійних систем, кісткового пластичного матеріалу та опорних конструкцій.

 

 

 

Висновки

1. Результати ендопротезування хворих з дефектами вертлюгової западини в значні мірі залежить від об’єму дефектів. Тотальне  ревізійне ендопротезування кульшового суглоба у хворих з дефектами кульшової западини необхідно виконувати при перших клініко - рентгенологічних ознаках нестабільності компонентів ендопротеза, що попередить збільшення дефектів, зменьшить ії функціональну недостатність та покращить результати лікування цих хворих.

 

2. На нашу думкою тільки ідеальне відновлення позиції западини та біомеханіки протезованого суглоба може привести до відновлення функції кінцівки. Використання опорних властивостей кісткових трансплантатів,  опорних конструкцій дає можливість відновити анатомію кульшової западини, імплантувати ендопротез у рекомендованому положенні, що створює сприятливі умови для тривалого функціонування штучного суглоба.

 

3 Тотальні протезування кульшового суглоба у хворих з дефектами кульшової западини повинні виконуватись в клініках, котрі мають набір необхідних інструментів, ревізійних та нестандартних імплантатів, банки кісткового матеріалу та досвід таких оперативних втручань

 

Перелік посилань:

  1. Гайко Г. В., Поляченко Ю. В., Рибачук О. І. Стан та перспективи розвитку ендопротезування суглобів в Україні //Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2000. – № 2 (27). – С. 71 – 72.
  2. Карпцов В. И., Воронцов С. А., Сивков В. С. Специфические осложнения при операциях эндопротезирования тазобедренного сустава // Травматология и ортопедия России. – 1994. – № 5. – С. 91 –  98.
  3. Мителева З.М.,Філіпенко В.А., Бонсал Алок. Биомеханический анализ напряжений в тазовой кости при ендопротезировании. // Проблеми, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. // Труди Крымского государственного медицинского университета им. С.И.Георгиевского.1999 год.
  4. Лоскутов О. Є., Нікіфоров І. О. Можливості ускладнення при тотальному ендопротезуванні // Ендопротезування суглобів (показання, техніка, помилки): Укр. наук. - прак. конф. (11 – 12 вересня 1997 м. Дніпропетровськ). – Київ - Дніпропетровськ, 1997. – С. 33 – 35.
  5. Рыбачук О. И. Ошибки и осложнения при тотальном эндопротезировании тазобедренного сустава // Ортоп., травматол. и протезир. – 1997. – № 2. – С. 13 – 19.
  6. Mulroy R.D.Jr., Harris W.H. The effect of imporved cementing techniques on component loosening in total hip replacement: an 11-year radiografic review. // J. Bone Joint Surg. - 1990. - Р. 727 - 757.
  7. Harris W.H., Crothers O.D. Autogenous bone grafting using the femoral head to correct severe acetabular deficiency for total Hip replacement. // In the hip proceedings of the Fourth Open Scientific Meeting of the Hip Society. - CV Mosby. - St. Louis. - 1976. - P. 161.
  8. Raut V.V., Stone M.H., Wroblewski B.M. Bulk autograft for for a deficient acetabulum in Charnley Low-friction arthroplasty. // The journal of Arthroplasty. - 1994. - Vol. 9. - № 4. - Р. 393.
  9. Capito C.P., Skoff H.D., Bohmer S.A. et al. Results and complications. Bone stock deficiency in total hip replacement: classification and management. - Slack, Thorofare. - New Jersey. - 1989. - P. 169.
  10. Conn R.A., Peterson L.F.A. Management of acetabular deficiecy: long term results of bone grafting of the acetabulum in total hip arthroplasty. // Orthop. Trans. - 1985. - Vol. 9. - P. 451.
  11. Gross A.E., Allan D.G. Bone grafts in hip replacement surgery: The pelfie side. // Orthop. Clin. North (Am). - 1993. - Vol. 24. - P. 679 - 687.
  12. Huo M.N., Friedlander D.E. Bone graft and total hip arthroplasty. // J. Athroplasty. - Vol. 7. - P. 109 - 117.
  13. Convery F.R., Minter–Convery M. Acetabular augmentation in primary and revision total hip arthroplasty with cementless prosthesis. // Clin. Orthop. - 1998. - Vol. 252. - P. 167 - 175.
  14. Emerson R.H., Head W.C. Noncemented acetabular revision arthroplasty using allograft bone. // Clin. Orthop. - 1989. - Vol. 249. - P. 30 - 43.
  15. Oakeshott R.D., Morgan D.A.F. Revision total hip arthroplasty with osseous allograft reconstruction: A clinical and roentgenjgraphic analysis. // Clin Orthop. – 1987. - Vol. 225. - P. 37 - 49.
  16. Paprosky W.G. Allograft reconstruction in massive acetabular defects. // Tech Orthop. - Vol. 4. - P. 44 - 53.

 

 

Ендопротезирование  больних с функціонально-неполноценной вертлужной впадиной.

 

 

Гайко Г.В., Кукуруза Л.П., Торчинский В.П.,

Подгаецкий В.М., Сулима А.Н.,

 

В статье представлен опыт тотального ревизионного эндопротезирования тазобедренного сустава при асептической нестабильности компонентов и постравматическом коксартрозе с дефектами вертлужной впадины, основанный на анализе 172  операций с применением различных конструкций эндопротезов, способов их фиксации, и методов пластики дефектов. Указаны причины, которые влияют на развитие осложнений, техника и особенности оперативного вмешательства в зависимости от степени разрушения костной ткани.

 

Total Hip Artroplasty in the patients of the Deficient Acetabulum

G Gayko, L Kukuruza, V Torchinsky, V Podgaetsky, A Sulima,

 

The article represents an experience of total hip revision arthroplasty in cases of aseptic instability and posttraumatic coxarthrosis with acetabular deficiency, based on the analyses of 172 operations performed with application of various constructions of endoprothesis and different types of their fixation.

The reasons which influence development of this complication and features of operating interference depending on a degree of destruction of the bone are indicated.