Зміни структурно функціонального стану кісткової тканини кульшового суглоба.

Гайко Г.В.

ВСТУП

 Основними методами оцінки стану кісткової тканини кульшового суглоба  дотепер є  клінічні та рентгенологічні дослідження , за результатами яких  розроблені покази до лікування та протезування кульшового суглоба [1,2,3,4]. Ренгенівська денситометрія в оцінці вираженості остеопорозу використовується недавно.

Також проблемою є оцінка структурно-функціонального стану кісткової ткании у хворих з асептичним розхитуванням компонентів протеза. Відомо що класичні рентгенологічні  ознаки нестабільності, такі як  просвітлення між компонентами ендопротеза та кістковим ложе, невідповідне положення компонентів протеза, можуть спостерігатися зразу і при наявності стабільного ендопротеза, і не супроводжується клінічними ознаками нестабільності. Це може бути  пов’язано з порушенням техніки цементування або помилками в підборі за формою та розмірами безцементного ендопротеза. Тому, такі досить доказові рентгенологічні ознаки нестабільності не являються патогномонічними, досить часто не підтверджуються клінічними ознаками, не виявляються інтраопераційно і  не є достовірним критерієм визначення показу до ревізійного протезування [5, 6, 7,8,9]. Тому до 80 % пацієнтів звертаються за допомогою несвоєчасно, зі значними дефектами кісткової тканини протезованного кульшового суглоба, що значно ускладнює ревізійне протезування [13,14,15]. Виникає необхідність пластики дефектів, збільшується об'єм операції, тривалість відновного лікування та погіршуються  результати ендопротезування хворих  [16, 17].

Слід відмітити, що  неінвазивні, сучасні методики діагностики стану кісткової тканини перед первинним протезуванням, обективний вибір типу фіксації компонентів та діагностика асептичного розхитування  ендопротеза  на ранніх стадіях його розвитку розроблені не достатньо. Проблема залишається вельми актуальною.

Матеріали та методи дослідження.

Проведено дослідження у 106 хворих з однобічним ендопротезуванням  в період з 1996 по 2006 роки. Порівняли об’єктивні дані хворих з дефектами кісткової тканини, що виникли за асептичної нестабільності ацетабулярного компонента ендопротеза, зіставили зі здоровим суглобом, стабільним протезом. Класичні ознаки нестабільності компонентів ендопротеза за рентгенологічними показниками визначали за схемою зон демаркації за  De  Lee and Charnley  (зони лізісу кісткової тканини між протезом та кістковим ложем). Щільність кісткової тканини рентгенденситометрично теж вивчали у відповідних зонах De Lee and Charnley (западина 1-3).

Перша група стабільні протези та здорові суглоби, друга група сумнівна нестабільність без дефектів, третя – нестабільний протез зі значними дефектами

.

Перша група (30 хворих), контрольна, з відсутністю  клінічних та рентгенологічних ознак нестабільності ендопротеза, та здорові кульшові суглоби цих же хворих (60 випадків) рис 1

.

Друга група (40 хворих) – з клінічними ознаками нестабільності (болі в протезованому суглобі та порушення функції), при відсутності чітких рентгенологічних ознак дефектів, але доведеною нестабільністю під час ревізійного протезування (рис. 2).

Третя група (36 хворих) – з явними клінічними та рентгенологічними ознаками нестабільності компонентів ендопротеза, наявністю кісткових дефектів (рис. 1).

Середні показники мінеральної щільності кісткової тканини западини представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Показники мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) западини, зона 1-2 за De  Lee and Charnley  BMD досліджених пацієнтів, г/см2

Категорії хворих	Середні показники МЩКТ зона 1-2 за De  Lee and Charnley  (оперована сторона), BMD	Середній показники МЩКТ зона 1-2 за De  Lee and Charnley (здорова сторона), BMD	Різниця середніх показників
Перша група	1590 ± 23	1717± 26	p< 0,05
Друга група	1207± 47	1698± 20	p< 0,05
Третя група	1213 ± 48	1654± 26	p< 0,05

 

За результатами дослідження визначено, що щільність кісткової тканини в зоні 1-2 за De  Lee and Charnley  вертлюгової западини на здоровій стороні, без ендопротеза, була в середньому 1654 - 1717 г/см². Тобто при виникненні дегенеративних захворювань в кульшовому суглобі зі збереженням цих показників у хірурга є можливість успішно імплантувати первинний ендопротез з безцементним типом фіксації компонентів.

У хворих контрольної, першої групи, зі стабільними протезами мінеральна щільність кісткової тканини (МЩКТ) дещо менша, але показники сягають 1590 г/см². Тоді як показники МЩКТ у хворих третьої групи, з нестабільним протезом достовірно менша, в середньому  близько 1213 г/см². Має місце значна, достовірна  різниця щільності кісткової тканини западини у хворих з стабільним протезом у порівнянні з показниками хворих з наявними дестабілізованими компонентами (різниця більше 300 г/см²). У хворих з клінічними ознаками нестабільності, але без рентгенологічних ознак дефектів визначено значне зменшення щільності кістки, в середньому до 1207 г/см², що достовірно відрізняється від показників здорового суглоба та суглоба хворих з стабільним компонентом ендопротеза (p< 0,05).

Рентгенденситометрична характеристика КС представлена на рис 1.

 

Здорова кістка

Стабільні ендопротези

Рис. 1  Щільність кісткової тканини  КС. 

Тобто рентгенденситометричним критерієм нестабільності (у поєднанні із зниженням бальної оцінки функції нижче 300 балів) є  зниження щільності кісткової тканини нижче 1250 г/см², на 300 г/см² нижче у порівнянні з здоровою стороною та стабільним ендопротезом.